Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкий троянди аромат,
і чорнобривців гірка втіха-
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят.
Вже настоялись небеса
на літніх соковитих травах.
З роками в золотих загравах
не блякне сонячна краса.
Ти все ж така - та сама суть.
Тонка душа - до болю просто!
Ще більше прагнеш росту-росту.
... Нехай роки тобі несуть
благословінь небесних зливи,
і безліч спогадів щасливих.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дорога сестро, дуже вдячний Вам за цю поезію. Від неї війнуло на мене класикою.
Одначе дозвольте запропонувати Вам невелику доконечну правку.
Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкИй троянди аромат,
і чорнобривців квола втіха -
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят
Ваш у Господі брат і слуга Євген. Комментарий автора: Дякую, брате, Вам за відгук, Вашу пораду і таку гарну оцінку (приймаю її, як аванс і розумію, що мені ще довго треба рости - і чи ж доросту- щоб досягнути до "путнього" рівня). Дяється взнаки і недостача освіти, і відірваність від рідної мови, і слабкий словниковий запас, і, напевно, невміння чи лінь працювати навіть над тим, що дано Богом, і скільки його дано, і...
Дякую за виправлені помилки. Наголоси - то моя велика проблема. Хоч бери кожне слово перевіряй по словнику! Над епітетом до чорнобривців, ще попрацюю. "Квола втіха" - гарний варіант, але він змінить зміст того, що я хотіла сказати. Чомусь запах чорнобривців, як і полині, асоціюється у мене з чимось більшим, ніж гіркота. У тій гіркоті - ворота до чогось таємничого, прекрасного і нам поки що не досяжного. Так гірко буває на похоронах/могилах дорогих тобі людей; людей, що прожили гарне, яскраве життя. Життя християнина. Гірко і боляче прощатися. Розумієш, що життя стане сірішим і буденнішим без тих людей. Але відчуваєш, що ти доторкнулася до чогось високого і світлого і незбагненного. Та гіркота і біль розлуки - то прелюдія до чогось піднесеного і бентежного. Його ми називаємо вічністю (з Богом, звичайно).
Як це зв'язати з цим віршом? В гіркуватому запаху чорнобривців - і сум за прожитими літами і святкування сьогоднішнього і тверда надія на вічність. Вибачте, якщо я так і не змогла пояснити доступно, того чого хотіла.
Поэзия : Анджей Мадей. Анавим - Ольга Сакун Автор этих строк - польский священник и монах Анджей Мадей (Andrzej Madej), в настоящее время совершающий свое пастырское служение в Туркменистане, поэт, произведения которого публиковались в различных польских изданиях.
Центральный персонаж произведений Анджея Мадея - это Иисус Христос, который с любовью направляет священника в его пастырской заботе о людях и присутствует в каждом мгновении повседневной жизни верующих. Каждая строка пронизана мыслью о Господе - центре и главном критерии его жизни. Всем своим творчеством священник исполняет свою миссию: "Идите и проповедуйте..."
Поэт с любовью и симпатией обращается в своих словах к местным жителям, которые каждым днем своей незамысловатой жизни показывают, что Бог с ними и не оставляет страждущих.
"Анавим" на языке Библии означает "униженный", "скорбящий", но в Писании это слово не относится только к социальному и экономическому положению. Анавим - это воплощение богатства в бедности, блаженства нищих духом, именно они в первую очередь призваны стать наследниками Царства Божия. К ним и обращает автор свою любовь, находясь вдали от родины.
Стихотворения А. Мадея мелодичны, наверное, именно потому, что он не заключает их в стандартные рамки рифмы и размера.
Публикуется с разрешения автора.
Поэзия : Такие, какие мы есть - Олег Панферов Долго не мог выбрать, в какой из разделов поместить. Номинально, это поэзия... Но художественно... Художественно ли?
Впрочем ладно, пусть будет поэзия:)
