Для ТЕБЯ - христианская газета

Песнь о птице
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Песнь о птице


Птица весело порхала над обрывом вертикальным,
Вверх и вниз пред ним взмываясь,
Зависала на мгновенье, затем
Снова вихре танца по спирали поднимаясь
К самой линии обрыва
Так легко и без надрыва
Зависала, вновь парила, кувыркаясь
С птичьей радостью на сердце,
Ничего не замечая, только внутреннее скерцо,
Отдавалась той минуте,
Когда надо раствориться
В той гармонии с природой,
Что во всём так совершенна!
Но суровый лик обрыва
Был безмолвен, как могила,
Призывал вокруг страшиться,
Отражая бездну сланцев темно-красного гранита,
Серых камней беспорядок на уступах и изломах,
Унося все тайны мира
В вечность сладкого покоя.
Из ущелья постоянно пробивался лёгкий ветер
И заряд воздушной массы
К верху, к верху, вдоль утёса,
Словно нежными губами прикасался,
Освежая мох обрыва великана.
Он гордился вертикальной, с кремня высеченной грудью
Неизменно поддаваясь,
Только трём известным силам –
Ветру, солнцу и секундам,
Сотни лет его точивших,
В пыль, в песок всё превращая:
Кремень, камни, изумруды…
Он стоял над всей равниной
Вечной глыбой и угрюмый,
Во всём чувствуя усталость,
Сонно в дрёме наблюдая,
Как порхает Божья птаха, лик утёса облетая,
В золотистом оперенье, наслаждаясь безмятежно
Своим трепетным полётом,
Чтобы вновь и вновь родиться
С новой сказкой в пируэте
В вихре птичьего балета,
С нежной музыкою трели…
Ей, игривой так хотелось
Камнем ринуться в ущелье,
Сложив крылья, в миг прорваться
Сквозь преграды всех законов,
Сквозь оковы притяженья, испытать злой дух паденья,
Шальной свист со жгучим ветром,
Показать, как может птица
Так сравниться с исполином !
И у дна той самой бездны
Со всей скоростью паденья
У черты могильной грани –
Взять , и остановиться ,
Даже лапку не поранив!
Резко крылья распахнуть,
И мгновенно к солнцу взмыться
К жизни радостных полётов,
И над камнем посмеяться…,
На вершине отдохнуть,
Чтобы с духом вновь собраться
В этой сладостной затее,
Испытать свою возможность
Всем назло, в борьбе со страхом,
В покорении пространства;
Пересилить чувство жути
В живой ярости безумства
И забыться от врождённой
Сколько помнится привычке:
Быть разумной, осторожной…
Хоть на миг коснуться стычки
С той безжалостной секирой,
Что всегда всех бескорыстно
Неотступно примиряет,
Шансов жить не оставляет…
И в порыве жажды риска, осмотрев простор равнины,
Зелень нежного покрова,
Даль лазури бесконечной
Сколько глазу было видно, вдруг рванулась
Вниз, как камень,
Скорость резко набирая,
Ощущая запах ветра,
Птица падала с вершины
В самый низ, ко дну ущелья,
Быстро, быстро приближалась,
С замираньем сердца, зная,
Что победа очень близко!
Но с расщелины уступа, незаметной бурой глыбы
В тот же миг сорвался сокол,
В тёмно-сизом очертанье,
Словно ждал её заранее,
Жадно, вскинув косой бровью,
Как стрела, пронзил пространство,
В один миг догнал посланца,
Сжал когтями, брызнул кровью,
Сломав перья, крепко впился в свою жертву
И растаял в поднебесье, как бы, канул в неизвестность,
Оборвав на полутоне целый мир несчастной птицы,
Возомнившей себя правой, что ей можно рисковать,
Ни на что не уповать, нарушая все Законы,
Словно можно наплевать на основу мирозданья,
Сотворённой так Всевышним, эта истина - на вечность!
То, что в мире постоянно - надо помнить
Всем рискующим по жизни,
Но особенно безумным -
На века и в бесконечность!


Если жизнь твоя в полёте,
В страстном выборе борьбы,
Помни, знай – на повороте
Можно ждать любой судьбы !
Не рискуй у края грани,
Когда есть всему предел.
В грех тебя соблазн заманит,
Если ты в душе созрел!
Помни, помни, птица страсти,
Что пределы есть во всём.
Даже, если всё по масти
Не учтёшь всего ты в нём !

Об авторе все произведения автора >>>

Юрий Вербицкий Юрий Вербицкий, Одесса Украина
Родился в Буденовске, Ставропольского края, живу в Одессе,
работал в ЧМП,имею четыре дочки,две работают и живут в
Германии,а две дочери живут в Одессе - занимаются воспитанием своих деток. Сейчас не работаю, оказался на
пенсии. В стихах хочется сказать многое и охватить все
глобальные проблемы....
e-mail автора: verb.yurnik@rambler.ru

 
Прочитано 3041 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Молитесь люди. - Марина Н.

Чужина... - Tetyana Broshchak

Ива - Саша Второв

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Поэзия :
В тумане город - Михаил Панферов

Поэзия :
Небесная Отчизна. - Брусловская светлана

Для детей :
Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.4orU.org - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting




Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум