Мама,моя дорогая,
Ты ушла и все стало пусто,
Поняла я потом ,родная.
Ты фундамент семьи.И грустно.
Что теряя-живем вспоминая;
В доме было светло и тепло;
Белые скатерти,блестело окно
Стол посредине.Красивый зал.
Но более всего сундук поражал.
Стоял на кухне в темном углу,
Не ровня конечно пустому столу.
И скатертью белой сундук не покрыт.
Но внутрь загляни,когда он открыт.
Мешочки лежали белые в ряд,
и надпись на каждом.Похоже на склад.
Но это прекрасная мамы черта,
Порядок во всем- чистота,красота.
Откуда здоровье.Побита войной,
Седая уже,а была молодой.
Семью потеряла во время войны.
Глаза так печальны и вечно влажны.
Но годы прошли и другая семья,
Где с братьями вместе родилась и я.
Сейчас понимаю,что синий сундук,
Был в нашей семье кормилец и друг.
Суровые годы хотя и прошли,
Боялась,что дети голодны твои.
Аидеша-мама,родная моя.
Как свет в этом мире родня и семья.
А мы твои дети ныряли в сундук,
Тащили оттуда печенье,урюк,
Конфеты и сахар и просто хлеб
С друзьями делили.Коль брали на всех.,
Но ты не ругала.Голодному дай,
Ведь Бог нам дает и ты отвечай
Вот так наставляя примером своим.
Ты нас научила делить хлеб с другим..
Мне многое,многое мама дала.
Была уже взрослой.Ты рядом жила.
Прошли,пролетели,как птицы года,
Но я тебя помню.Ты в сердце жива.
Улыбка твоя и ласковый взгляд.
О многом мне мама моя говорят.
Спасибо тебе за эти черты.
Будь доброй для ближнего доченька ты,
И все тот сундук,что в темном углу.
Пускай хлеб по водам-тебе говорю.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.