Скрізь хмари сонечко всміхнеться
І зразу ж спів веселий ллється;
Теплом проміння ніжить тіло,
Життя в пелюстках затремтіло;
Весь рід тварин,рослин і птиці,
І людии в будь-якому віці,
З любов'ю сонечко стрічають,
Ціну тепла і світла знають.
Аж страшно в думці уявити,
Як світ без сонця мігби жити?!
Бо без небесного тепла
Ніяка квітка б не цвіла,
Рости не зможуть і рослини;
Перевелись би всі тварини;
У небі птахи не літали,
Та люди сонця не стрічали.
Далека Північ своїм краєм
Нам ту картину розкриває,
Пів року сонце там не сходить;
Рослинність вся в теплицях родить,
Природний розквіт самоцвіття
Їм замінило кедрів віття,
Там рідкий птах та звір,тварина;
Як в парнику живе людина.
Про сонце мріють та співають,
Його як Бога зустрічають.
* * * *
Христос є світло,Сонце Правди,
Дорога в вічне майбуття!
Якщо Його ще не пізнав ти,-
Провадиш в темряві життя.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 15013 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Приємно здивована - ви чомусь небагато пишете по-українськи. А у Вас це гарно виходить. Ніжний, світлий вірш. Дякую. Комментарий автора: Світлана,щиросердечно вдячний Вам за ласкаву оцінку моєї праці і Вашу підтримку та побажання.Основну частину свого життя я провів на Східній Україні,де навчання і спілкування між людьми було на російській мові,тому й пишу як простіше,під час роботи,маючи під руками ручку і папір.
В мої 56 років, я ще працюю зварювальником в одній із місцевих компаній.Люблю свою рідну українську мову і
Є надія вся на Бога,
Що прийде з неба ще підмога;
Підуть вірші на рідній мові
Для слави Господа в основі.
Памяти Патриарха Московского и Всея Руси Алексия II - ИННА РАДУЖНАЯ Игумена Георгия взошла на свой теперешний пост на службу во имя Христа в Горненском Русском монастыре в Иерусалиме по благословению, ныне почившего, Патриарха Алексия II – Царствие ему Небесное! – я, маленький, совсем маленький, человечек, получила благословение игумены на выпуск книги своих стихов (многие не напечатаны в Интернете – стихи-молитвы и прославления Господа нашего Иисуса Христа); вчера сижу, пишу стихотворение, посвящённое годовщине ухода в мир иной Патриарха Алексия, тем временем включаю телевизор – идёт реклама программы, посвящённой памяти Патриарха – на съёмках игумена Георгия, её сестра, тоже игумена в одном из Российских монастырей, идут рядом с Патриархом Алексием…
Я прям опешила – такое впечатление, что будто знают о том, что я сейчас пишу, что помню и ценю деяния светлых людей, короче, о моём существовании знают! Иногда страшновато, но всё ведь от Господа – так дают понять, что под присмотром и чтоб, дорогуша, не забываласИ!
Христос Воскресе!
